Генітальний пролапс
Опущення (випадіння) геніталій – одна із частих причин зниження якості життя жінок. Але скарги на цю недугу, та повязані з нею наслідки (сухість слизових, нетримання сечі, дискомфорт при статевому житті), пацієнтки найрідше озвучують своєму лікарю.
Я хочу розповісти про цю «незручну» тему – «Генітальний пролапс» – аби жінкам було легше оцінити свої відчуття для себе та сформулювати свої скарги для нас, гінекологів, які працюють в цій галузі.
Міжнародна спільнота урологів та гінекологів визначила такі основні положення з приводу цієї патології:
- Симптоматичні пролапси лікують хірургічно за умови якщо пацієнтка підходить для оперативного лікування.
- У випадку легкого перебігу захворювання симптоми можна полегшити за допомогою консервативного лікування.
- Важливо розуміти, що цей стан є доброякісним.
Що ж таке – генітальний пролапс ?
Цей стан можна визначити так :
- Випинання, що виступають у просвіт піхви або виходять із неї, можна назвати гінекологічними килами. Нижня частина черевної порожнини опускається крізь тазове дно (пологовий канал або піхву), а урогенітальні органи зміщуються. Такі зміни можуть виникати у:
- передній стінці піхви (цистоцеле)
- задній стінці піхви (ректоцеле) або
- середній частині піхви (опущення матки або пролапс склепіння піхви після видалення матки)
- Часто у пацієнтки може бути поєднання вищезазначених видів опущення органів. Опущення і випадіння внутрішніх статевих органів може виникати у поєднанні із опущенням і випадінням прямої кишки
Частота
За оцінками кожна п’ята гінекологічна операція включає певні втручання з приводу корекції генітального пролапсу через тазове дно. За даними деяких досліджень поширеність опущення і випадіння матки становить близько 15%, проте частка пацієнток із симптомами є значно нижчою.
Причини та механізми розвитку хвороби
З віком у людини збільшується схильність до опущення та випадіння органів. У більшості випадків цей стан виникає у жінок після менопаузи.
Зниження секреції естрогенів у менопаузі призводить до погіршення трофіки сполучної тканини, слизових оболонок та м’язів тазу, і внаслідок цього знижується їхня здатність утримувати органи малого тазу.
Доношена вагітність, незалежно від способу розродження, збільшує ризик виникнення опущення і випадіння внутрішніх статевих органів.
У випадку важких пологів сполучна тканина може постійно ушкоджуватись (при накладанні акушерських щипців, вакуумекстракції плоду, стрімких пологах).
Багатоплідні вагітності або кілька вагітностей, а також важка робота, хронічний кашель, закрепи, асцит, великі пухлини в тазу можуть спричиняти перерозтягнення тазового дна.
Близько 5% пролапсів виникають внаслідок вродженої слабкості сполучної тканини, що інколи може спричиняти випадіння матки навіть у молодих жінок, які не народжували.
Які є ознаки та симптоми, що повинні насторожувати та спонукати до консультації з гінекологом?
На початкових стадіях виникає відчуття випинання та тяжкості в нижній частині живота, яке посилюється під вечір та зникає в лежачому положенні.
Часто пацієнтки звертаються за медичною допомогою, коли відчувають виражене розтягнення або відмічають випинання з піхви. На цій стадії зазвичай виникають і інші симптоми. Найбільш типовий симптом – утруднене сечовипускання. Крім того, можуть виникати труднощі та біль при статевому акті та утруднення спорожнення кишківника.
За ступенем важкості процесу хворобу оцінюють за різними системами, але це може провести тільки лікар під час огляду на прийомі. Важливо, що цей процес ,хоч і є доброякісним, життя не вкорочує, але дуже значно впливає на якість цього життя. Своєчасна постановка діагнозу, своєчасні заходи реабілітації після пологів, правильна консервативна терапія, апаратні та домашні методи корекції тазового дна допоможуть сповільнити процес, в більшості випадків запобігти хірургічному втручанню. Але при необхідності виконання оперативного втручання таке рішення теж повинно бути прийнято з урахуванням всіх критеріїв.
Головне – знати, що про цю «незручну» тему потрібно наважитися поговорити з гінекологом, який володіє напрямом тазової корекції.
